Тема 3 Випробування будівельних матеріалів, виробів та конструкцій

Дізнаємось

Підрозділи, які здійснюють випробування БМ

Випробувальні підрозділи ДП НДІБК діють у сфері оцінювання відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством.
Всі підрозділи інституту, які здійснюють випробування, акредитовані Національним агентством з акредитації України (НААУ) на технічну компетентність на відповідність вимогам ДСТУ ISO/IEC 17025:2006:
випробувальний центр (Атестат про акредитацію №2Т799 від 24.09.2018р., Сфера акредитації випробувального центру ДП НДІБК), до складу якого входять шість випробувальних підрозділів:
• відділ досліджень конструкцій будівель і споруд;
• відділ автоматизації досліджень та сейсмостійкості будівель і споруд;
• відділ досліджень технічного стану будівель та гідротехнічних споруд при небезпечних геологічних процесах;
• відділ технології виготовлення залізобетонних конструкцій;
• лабораторія досліджень будівельних властивостей грунтів та напружено-деформованого стану конструкцій будівель і споруд сумісно з основою;
• відділ досліджень і випробувань великорозмірних будівельних конструкцій.
відділ будівельної фізики та ресурсозбереження (Атестат про акредитацію №2Т167 від 24.09.2018р.).
Акредитовані випробувальні підрозділи проводять сертифікаційні, періодичні, контрольні та інші випробування широкої номенклатури будівельної продукції, в тому числі: грунтів, залізобетонних, металевих і дерев’яних конструкцій і виробів, віконних і дверних блоків з дерева, металу та полівінілхлориду, в’яжучих речовин, розчинів, бетонів і будівельної кераміки, теплоізоляційних, гідроізоляційних та інших будівельних матеріалів. Випробування проводяться за повним комплексом контрольних показників, передбачених державними стандартами України, з оформленням протоколів випробувань, чинних на всій території України, а, у разі наявності відповідних угод, також у державах-членах Євросоюзу.

Стандартизація будівельних матеріалів і виробів
Будівельні матеріали в будовах та спорудах піддаються різним впливам, що зумовлені конструкцією споруди та оточуючим середовищем. Тому методи стандартизації в будівельному матеріалознавстві і технології повинні враховувати особливості роботи матеріалів:
• навантаження на матеріал та конструкцію,
• вплив зовнішнього середовища,
• розміри будівельних виробів.
Стандартами в будівництві охоплені:
• метали та вироби з них;
• природні кам'яні матеріали;
• будівельна кераміка;
• вироби зі скла й ситалів;
• неорганічні в'яжучі речовини;
• наповнювачі для бетонів;
• бетони і будівельні розчини;
• бетонні і залізобетонні вироби й конструкції;
• штучні кам'яні неопалені матеріали і вироби;
• матеріали і вироби з деревини;
• теплоізоляційні та акустичні матеріали й вироби;
• органічні в'яжучі речовини і матеріали на їх основі;
• полімерні матеріали та вироби, лакофарбові матеріали тощо.
Всього в будівництві діє більше ніж 350 стандартів.
Вибір матеріалів з урахуванням названих особливостей сприяє підвищенню якості, надійності, довговічності споруд та знижує їх вартість.
Розроблені стандарти на всі основні види гідравлічних і повітряних в'яжучих речовин. Неорганічні в'яжучі речовини для бетонів та будівельних розчинів діляться залежно від хімічно-мінерального складу на такі групи:
• портландцемент та його різновиди;
• глиноземний цемент і його різновиди;
• цементи, що розширюються;
• цемент, що напружується;
• повітряне вапно;
• гідравлічне вапно й романцемент;
• гіпсові та ангідридні в'яжучі;
• гіпсоцементно-пуцоланові в'яжучі;
• белітошламовий і белітокремнієземистий цемент;
• рідке скло;
• кислотостійкий кварцовий цемент.
У будівельній практиці використовуються різні в'яжучі речовини, але для оцінки їх якості в стандартах використовують систему характеристик властивостей, спільну для більшості в'яжучих:
• хімічно–мінеральний склад;
• м'якість помелу; густину;
• гідравлічні властивості;
• водоспоживання;
• строки тужавлення;
• рівномірність зміни об'єму при твердненні;
• тепловиділення при твердненні;
• міцність та швидкість її зростання при твердненні;
• стійкість у конкретних експлуатаційних умовах.
Стандарт на в'яжучу речовину включає такі частини:
• галузь використання стандарту;
• визначення в'яжучої речовини;
• склад в'яжучої речовини;
• технічні вимоги;
• методи випробувань;
правила приймання, транспортування та зберігання.
Для деяких цементів розроблені окремі стандарти, що регламентують методи випробувань і хімічного аналізу.
У Державний стандарт необхідно включати тільки основні види спеціальних цементів. Випуск окремих спеціальних цементів можливий за технічними умовами та прямими договорами заводів із споживачами.
Стандартизація в'яжучих речовин виконується на основі результатів науково-дослідних робіт з урахуванням передового досвіду підприємств і будівництва.
Стандартизація наповнювача дає можливість отримувати бетон із необхідними технічними властивостями та оптимальними економічними показниками.
В основу стандартизації наповнювача покладено принцип відповідності його властивостей характеристикам кінцевого продукту.
Стандарт на заповнювач складається з таких частин:
• галузь використання стандарту;
• технічні вимоги до зернового складу, густини; механічні властивості (міцність, опір удару та стиранню);
• вміст шкідливих домішок;
• морозостійкість; методи випробувань;
• правила приймання та поставки споживачу.
Підлягають стандартизації щебінь із доменних шлаків як заповнювач для бетону, дроблені піски. Таким чином, стандартизація заповнювачів із супутніх продуктів промисловості розв’язує економічні й екологічні проблеми.
Розроблено цілий ряд стандартів для бетонів. Показники якості бетонів установлюються залежно від їх призначення та умов роботи в конструкціях будов і споруд. Бетони класифікують за призначенням, видами в'яжучого, видами наповнювача та структурою.
За основним призначенням бетони діляться на конструкційні і спеціальні (жаростійкі, хімічно стійкі, декоративні, радіаційно-захисні, теплоізоляційні тощо). За видом в'яжучого бетони можуть бути на основі цементних, вапнякових, шлакових, гіпсових та спеціальних в'яжучих. За видом заповнювачів бетони бувають: щільні, пористі й спеціальні. Залежно від структури бетони діляться на щільні, поризовані, пористі та крупнопористі.
Марку бетонів із морозостійкістю, водонепроникністю, середньою густиною визначають при випробуваннях відповідно до вимог стандартів.
Стандартизація стінових керамічних виробів та стінових блоків із природного каменю має на меті встановлення методів випробування й технічних вимог, що визначають:
• розмір та форму виробів;
• допустимі відхилення від розмірів і форми;
• показники зовнішнього вигляду (відколи, тріщини тощо);
• марки за міцністю;
• водопоглинання; марки за морозостійкістю;
• масу одного виробу;
• густину гірської породи, що використовується для блоків;
• коефіцієнт розм'якшення гірської породи.
Показники якості стінових матеріалів визначають відповідно до діючих стандартів. Якість інших будівельних матеріалів та виробів перевіряють згідно з вимогами, які подаються у відповідних стандартах.
 

Навчимось

Давати оцінку показникам основних властивостей будівельних матеріалів;
- визначити застосування природних кам’яних матеріалів в дорожньому будівництві;
- визначати за признаками важкі та легкі цементобетони;
- застосування розчинів для внутрішніх та зовнішніх робіт;
- застосування методів захисту металевих конструкцій від корозії;
- характеризувати органічні в’яжучі матеріали по видах та призначенням;
- визначати номенклатуру залізобетонних виробів заводського виробництва, що використовується в дорожньому будівництві;
- застосування лакофарбових матеріалів та методів їх нанесення на поверхні дорожніх конструкцій та дорожній одяг.

Проблемні питання

Д.з.

Доступно тільки для зареєстрованих користувачів